На фоне того что творит власть Зеленского по отношению к нашим святыням трудно писать о чем-то отвлеченном. Даже богословские и душеполезные изречения святых отцов, которые не касаются протекающих процессов душа и сердце сопротивляются транслировать для вас, мои дорогие христиане. Хочется уйти в келью и затворить за собой дверь. Но всё-таки говорить и давать оценку текущим событиям нужно. Позиция затворника не самая полезная для нашей дорогой Мамы – Церкви в эти скорбные дни.

Несколько мыслей по текущей ситуации.

Багато лунають закликів в супроводі світлин з руїнами після бойових зіткнень на кшталт: «Гляньте що «приніс» Руський мір!», або «Вот вам следы украинского мира». Як на мене, слід розділити витоки війни і логіку війни.

Полемика в ФБ. Моя знакомая Татьяна задает вопрос. Коннотация вопроса традиционна для майданофилов: «Ты вообще был в Европе? Где ты видел в Европе разгул содомии?  В России тоже есть извращенцы. Нужно стремиться в Европу, а не в Россию». 

Ответ:

Авторский перевод с украинского

(На фото: батько Бандера и его «плоды»)

В ста километрах от Бремена в Германии есть городок Оснабрюк. Примечательный городок, надо сказать для истории Германии.

(На фото батько Бандера та його «плоди»)

За сто кілометрів від Бремена в Німеччині є містечко Оснабрюк. Примітне містечко, треба сказати для історії Німеччини.

Яніна Рой: "Звичайно, це ж Зеленський щотижня випускає 100 ракет по Україні, це Зеленський лишає взимку без світла, опалення, та води садочки, реанімації пологові, будинки мирного населення. Це Зеленський гвалтує наших полонених хлопців в росії. Звичайно ж країні терористу не лишили іншого вибору як знищувати мирних українців..

І вчорашні заяви на зборищі одкб яскраво про це свідчать. Про яку відбудову і відновлення України росією можна говорити???! Ця країна не здатна забезпечити своє населення хоча б до мінімального рівня соціального захисту Польщі. Дивлячись на те як "процвітає" росія немає жодного бажання скотитися до цього рівня...."

Мой, дорогой для меня друг-священник написал мне в личку, что не стоит в наше трудное время цеплять некоторый церковные темы, и вообще, лучше о мире о Христе писать, а политика штука опасная. Он, возможно в чем-то прав, но, думаю, не на 100%.

Я знаю що цей допис сьогодні не зможе викликати у середньостатичного політичного українця нічого крім гніву. Але я все таки вирішив викласти свою думку, з надією на те, що емоційна складова рано чи пізно піде на спад, і відсоток моїх земляків які з області емоцій будуть повертатися в область притаманного українцям розважливості з часом буде зростати. Крім того, війни можуть точитися довго, але не довічно, і рано чи пізно милостивий Бог, втішить нашу багатостраждальну українську землю таким жаданим кожному з нас миром. От для цього мирного майбутнього я і пишу цю статтю.

Мне равно непонятна и экзальтированная радость патриотической части украинского общества, и экзальтированное горе патриотической части российского общества. Почему?