Я знаю що цей допис сьогодні не зможе викликати у середньостатичного політичного українця нічого крім гніву. Але я все таки вирішив викласти свою думку, з надією на те, що емоційна складова рано чи пізно піде на спад, і відсоток моїх земляків які з області емоцій будуть повертатися в область притаманного українцям розважливості з часом буде зростати. Крім того, війни можуть точитися довго, але не довічно, і рано чи пізно милостивий Бог, втішить нашу багатостраждальну українську землю таким жаданим кожному з нас миром. От для цього мирного майбутнього я і пишу цю статтю.

По перше, мені хочеться мати надію, що я полишив більшість особистих міфів та ілюзій в юнацькому віці, і маю в своєму розпорядженні набутий життєвий досвід, якому добре знайомі прояви представниками російських можновладців та бізнесменів великодержавного російського шовінізму. Мій досвід стикався з непоодинокими випадками принизливого колоніального відношення представниками західних ділових та владних кіл до нашої країни. Більше того, дуже сумне враження складає і український можновладець чи бізнесмен в якого завищена власна самооцінка.  І весь російський, європейський та український політичний бомонд перенасичений саме такими енергіями зверхнього ставлення один до одного. На вищому політичному рівні, через домінування гіпертрофованого почуття особистої гідності,  майже відсутні як вид поняття вдячності, довіри, прозорості, дотримання слова, співчуття та звичайної для простих смертних людяності. Дуже мало людей, які одного разу потрапивши в це середовище, надивившись на тотальні підстави та зради, на постійний обман та лицемірство, на жорстокість та підступність, не втрачають притаманні їм з дитинства добрі чесноти, і не починають діяти відповідним чином. Як то кажуть, з вовками жити, як вовки вити. Про що це говорить? В базисі прийняття політичних рішень знаходиться виключно тактичний або стратегічний прагматизм. Голий, жорстокий і холодний прагматизм і нічого більше. Треба розуміти, які б зворушливі та втішні речі не промовляв Зеленський в своїх нічних ефірах, які б впевнені ствердження не продукував Путін на засіданнях РНБО Росії, які б слова підтримки не лунали з боку Макрону, Шолцьца чи Байдена, прийняття рішень буде будуватися виключно і тільки на витоках особистих інтересів кожної окремої групи політичних еліт які керують своїми державами в поточному циклі геополітичного протистояння.

А тепер закликаю своїх читачів, як казав покійний Задорнов, набрати повітря в груди, і чесно відповісти собі на такі питання: Чи має Україна на сьогодні геополітичний і економічний потенціал конкурувати з розвинутими країнами світу? Чесна відповідь: ні, не має. Чи багато в нас важелів впливу на МВФ та на країни G20 за для захисту наших власних державних інтересів? Якщо якісь і є, то вони мізерні. Наша національна макроекономіка стрімко потопає в божевільних зовнішніх боргах, в розбомбленій інфраструктурі, в тотальному відтоку інвестиційних капіталів, і всією цією вагою тисне на ледь живу банківську систему, яка от, от накаже нам з вами довго жити, а замість себе полишить нам гіперінфляцію.

А тепер, прошу вас пані та панове, поставити себе на місце Байдена чи Шольца. Шо воно таке, така стікаюча економічною, і що ще страшніше людською кров’ю розтрощена Україна для цих панів? Це і в першу і в останню чергу виключно ІНСТРУМЕНТ впливу на Російську Федерацію. Інструмент послаблення Росії. Вибиття з неї ресурсів. Інструмент санкційного тиску на російський бізнес та таке інше.

А тепер подивіться на Україну очами Путніна. Шо воно таке Україна для нього, та тієї політичної еліти яка керує Росією? В якому б стані не була Україна, для Путіна вона була є і буде АКТИВОМ.

В чому різниця між інструментом і активом? Інструмент рано чи пізно зношується і його утилізують, а в актив вкладають гроші для його збереження і розбудови.

Без всіляких няшечек і солоденьких пряничків, представляю вам на розсуд свій голий, цинічний і жорстокій прагматизм. Якщо ми хочемо розбудови України, треба бути з Росією. Якщо пусті няшечки західних політиків нам будуть цінніші ніж добробут кожної української родини, рано чи пізно таке явище як самостійна незалежна держава Україна буде утилізовано…

Ігор Бжезицький.
Херсонська область.
22.11.2022