
Актуальные публикации
НСП-Кластер, Ліберто-Кордицепс та майданофіли
Майбутня глобальна держава буде не такою як її уявляє більшість.
Оскільки ми маємо практичний досвід створення та адміністрування кластеру в економічній сфері (в 2012 році була утворена на Херсонщині успішно працююча до початку СВО кластерна організація «Міжнародний, міжрегіональний агропромисловий кластер Херсонської області «Eastern Food Technologies plus»» яка в 2018 році набула членства в європейській кластерній платформі European Cluster Collaboration platform, та сягнула статусу співпраці рівня ООН через колаборацію зі структурним підрозділом Організації Об’єднаних Націй – International Trade Centre), нам добре відомо з середини, що воно таке є кластерне утворення. Тому на протязі двадцяти років, спостерігаючи за розвитком геополітичних подій, а особливо за методикою засівання агентами впливу з соціальних лабораторій соросовського «Відкритого суспільства» політичного ландшафту України, спостерігаючи за моделлю адміністрування усієї цієї соросовської мережі, та екстраполюючі цю методику на глобальний рівень через знайомство з концептом «Різоми Дельоза», можна сміливо стверджувати, що глобалісти будують не Наддержаву з відкритими традиційними інституціями влади. Глобалісти будують горизонтальну мережеву структуру - Наддержавний Соціально-Політичний Кластер (далі «НСП-Кластер»).
Передбачаючи претензії щодо транслювання нами штучно маргіналізованої теми «Теорії світової змови», окремо зазначимо, що нам не важко розмірковувати в цій парадигмі, бо змова як явище - це вельми звичайно для людей взагалі. Якщо пенсіонери багатоповерхівки можуть змовитись в боротьбі з власниками авто щоб останні не ставили машини по клумбах, а польські аграрії можуть на деякий час забути конкуренцію та почати «дружити» проти українських аграріїв блокуючи кордони, то чому низка впливових людей не може змовитись в боротьбі за спільні стратегічні чи тактичні інтереси на всесвітньому рівні?
Тільки змова світової еліти відбувається не в банальній конотації типу «тотальна змова сіоністів», чи «тотальна змова сатанистів», чи «тотальна змова масонів» (змова за ознакою окремої організації.), зовсім ні, це дійсно гіперболізоване спрощення, бо кожна з перелічених вище структур та ще низка їм подібних, хоча і можуть частково або повністю бути причетні до взаємодії з Deep state, проте кожна з них окремо не охоплює увесь спектр світового фінансово-політичного та ідейно-культурного ТОП-істеблішменту, а займає свою обмежену нішу в світі. Наразі ми спостерігаємо за звичайною корпоративною змовою низки діячів світового рівня з різноманітних страт суспільства яких об’єднує в першу чергу жага до здобуття владно-фінансових активів, які виникли, виникають та виникатимуть в процесі втілення певного ідейно-філософського базису в тренді розвитку суспільства в межах глобалістичного порядку денного.
Причому, тільки певна, переважно ліво-ліберальна, умовно "демпартійна" частина світової еліти лобіює глобалістичний різоматичний проект. Політична еліта низки світових держав, значна частина об’єднаного в асоціації середнього світового класу і деякі групи світових елітаріїв (умовні промислові групи, деякі фінансові кола, деякі представники нової страти - IT - індустрії, так звані «цифровики» тощо) які не поділяють цей образ майбутнього, протидіють глобалістичному порядку денному. Це одна з причин, чому загальний процес глобалізації не виглядає надто динамічним, і пригальмовує, а у випадку з Трампом, навіть відкочується на певну відстань назад.
Крім того, навіть ця умовна «Більдербергська» група це зовсім не однорідне середовище. Там також багато протиріч конкуренції ворожнечі між окремими течіями, групами впливу, та таке інше. Але разом з тим, в мейнстрімному просуванні глобалістичного тренду вони працюють синергічно, і їх впливу та фінансових ресурсів вистачає поступово, крок за кроком, рік за роком активно лобіювати переформатування соціально-політичного ландшафту в першу чергу західного світу, а в другу чергу і усієї планети.
Повертаємося до НСП – Кластеру.
Насамперед треба відмітити, що нічого принципово нового ми не спостерігаємо. Стародавня, як світ історія – боротьба за верховну владу, тире гроші. Просто зараз зацікавлені впливові світові кола мають значно більший інструментарій для концентрації влади в руках обраних, ніж цар та верховний жрець першої зафіксованої в історії Ассирійської імперії - Ашшурнасирпал. І хоча масштаби різні, проте методологія узурпації верховної влади майже однакова – підпорядкування (анексія) нових територій, обкладання сучасними еквівалентами данини, і придушення спротиву тих, хто не бажає платити цю данину.
Що принципово нове?
Якщо раніше намісника над новою провінцією верховний цар надсилав разом з військом, то тепер намісників вирощують в середовищі майбутньої провінції і приводять до влади шляхом різноманітних соціально-політичних технологій. Тобто зовні вітрина суверенності держави залишається непорушеною, а з середини відбувається повна анексія усіх ключових державних інституцій в користь нових суверенів. Причому контроль системи офшорів, громадянство дітей топ-чиновників і самих чиновників, ліквідність їх активів, наддержавні інституції типу НАБУ в Україні та ще ціла низка мережевого павутиння так щільно вкутує місцевих колаборантів, що вони навіть подумати не можуть не те що про відстоювання суверенітету держави яка опинилася під їх прямим управлінням, а навіть про те, щоб тихенько саботувати виконання хоча-б таких розпоряджень з Центру управління НСП – Кластеру, які безпосередньо загрожують їх добробуту та свободі.
Отже підсумовуючі цю думку, що в першу чергу кидається в очі? Сучасні «Ашшурнасирпали» дуже ощадливі «хлопаки» та «дівчата». Владу вони хочуть, а нести пряму відповідальність за анексовані провінції ні. Всю відповідальність за поточний соціально-економічний стан неоколоній несуть сплутані по рукам і ногам місцеві колаборанти колективного західного сюзерену, хоча «Ашшурнасирпали» і є головними акторами які безпосередньо впливають на стан справ в кожній окремій анексованій державі.
Але анексією потенційних держав-жертв НСП-Кластер не обмежується.
НСП-Кластер прагне набуття значно більшого функціоналу аніж контроль над класичними законодавчою, виконавчою та судовою гілками планетарної влади. НСП-Кластер націлений на здобуття статусу соціально-політичного мультиплікатора для демпартійної ТОП-еліти, який значно розширює спектр функціоналу в першу чергу з дистанційного контролю повноважень Міжнародної прокуратури, Верховного суду, та Світового Господарського суду, але не тільки. Колегіальний управлінський орган НСП-Кластеру, має за мету генерувати нормативну базу (встановлювати правила/протоколи) та слідкувати за дотриманням цих протоколів не тільки в політиці та економіці, а й в спорті, в культурній сфері, в релігії, в медицині, в філософії, в масмедійній сфері, в соцмережевому вимірі та у всіх інших сферах буття людини на планеті. (Політична еліта Сполучених Штатів Америки так і називає цей кодекс протоколів: «Жити за правилами»). Це дійсно надважлива інновація.
Що ще нового?
Адміни НСП-Кластеру модерують не класичну політичну систему навколо «розкрученого» керованого політика, партії або навколо конкретної країни. Вони в масштабах планети намагаються відтворити «Різому Дельоза» * («Різома» – кореневище).
* «Різома Дельоза» - постмодерністський (постструктуралістський) філософський концепт.
Жиль Дельоз і Фелікс Гваттарі використовують слова «різома» та «різоматичний», стверджуючи що така модель уможливлює існування множинних неієрархічних (не впорядкованих в жодній ієрархії) точок входу та виходу як в сфері подання та інтерпретації інформації/знань, так і в організаційній частині усієї структури). Не заглиблюючись в цю тему (кому цікаво знайде в неті, все у відкритому доступі), можна порівняти цю «Різому Дельоза» з грибом Кордицепсом, а в розрізі теми доречно назвати навіть «Ліберто-Кордицепсом», бо лібертаріанство, це сьогодні пануюча ідеологія в західній ліволіберальній цивілізації.
Так от, Кордицепс - це гриб, який проникаючи спорами в організм жертви (мурахі, коника, жука, метелика, хробака чи будь-якої іншої комахи) дістається мозку та робить звичайну комаху, зомбі-комахою, яка є не тільки носієм Кордицепсу, а й навмисно, за алгоритмом який прописує в її мозку Кордицепс, розповсюджує спори цієї погані по своїх родичах. Ну а «вдячний» Кордицепс, згодом вбиває бідолашну комашку проростаючи з її тільця огидними поганками.
Ця замальовка є яскравим прикладом міжвидової взаємодії яку транслюють постструктуралісти - ідеологи «Різоми Дельоза». Тобто ця поганка зрощена з мертвою мурахою і є продуктом міжвидової горизонтальної мережевої різоматичної колаборації накшталт трасгендерів, азеркінів, квірів, кіборгів та таке інше, які також є продуктами горизонтальної колаборації через зрощення постмодерністської ідеології з мертвою природою класичної людини, де мертва природа людини є корисним середовищем для розвитку Ліберто-Кордицепсу.
Схожим чином, через посіяних інагентів неоліберальні постмодерністські «спори Різоми Дельоза» вживлюються в здорове тіло традиційної ієрархічної (стовбурової) держави з метою демонтажу ієрархії на користь нової різоматичної державної структури - майбутнього учасника НСП-Кластеру.
***
Термін «Кластер» є на слуху останні років тридцять. Але мало хто більш менш знається що він означає. Популяризацію термін «кластер» отримав в першу чергу в економічній сфері. Найближча знайома переважній більшості читачів подібна на економічний кластер модель, - це сільськогосподарський виробничий кооператив. Група одноосібників домовляюся вирощувати одну товарну групу, наприклад цибулю, на своїх ланках, щоб після збирання врожаю гуртом продати вирощене на більш вигідних умовах. Кластерна модель - це також модель кооперації групи невеликих (відносно невеликих) компаній для виробництва і продажу загального продукту.
Але кластер значно складніша структура ніж кооператив!
Кінцева мета функціонування кластеру це інноваційна якісна продукція, яка через масштабування за рахунок багатьох виробництв, здатна конкурувати на світових ринках з великими транснаціональними корпораціями, як за об’ємами випуску продукції, темпами виробництва, так і за якістю. Наприклад кластер «Electric Mobility South-West» в Німеччини об’єднує більше 200 формально незалежних одна від одної компаній в області будування електрокарів. Але, для того щоб ця кластерна модель працювала, необхідно щоб компанії які входять в кластер «Electric Mobility South-West» втілили у власному виробництві (науковій дослідній діяльності, програмному забезпеченні, технологічних «ланцюгах», типах запчастин та комплектуючих, тощо) уніфіковані для усього кластеру протоколи виробництва. Більше того, для того щоб відслідковувати проблемні місця виробництва та планувати розвиток усього кластеру, треба щоб була уніфікована не тільки виробнича частина, але і адміністративна структура. Мають співпадати тип та ключові параметри накопичення та обробіток поточної інформації і формування та аналіз звітів зі змістовним обґрунтуванням висновків на базі тотожної для усіх учасників шкали оціночних параметрів. На підставі цього уніфікованого аналізу звітів, приймаються тактичні і стратегічні рішення в межах усього кластеру. Для цього необхідно щоб кваліфікація та компетенція керівного складу кожної окремої компанії кластеру відповідала загальним параметрам які діють в кластері.
Далі ще цікавіше. Якщо наприклад в дещо подібній мережевій структурі – асоціації або консорціумі обов’язково має бути адміністративна надбудова, яка формує порядок денний, відпрацьовує проблематику, скликає та готує збори, тощо, то в кластерній організації, ця надбудова зовсім не обов’язкова. Хіба що обов’язковість адміністративної надбудови виправдовується на етапі створення та перших кроків кластерного стартапу. А далі, функції диспетчера роботи кластера може виконувати адмінперсонал кожної окремої компанії кластеру. Це дозволяє робити масштабна уніфікація яка втілена в межах кластеру. Тобто, якщо якась компанія кластеру яка на якомусь етапі розвитку була носієм управлінських функцій усього кластеру через певні причини «наказала довго жити» (збанкрутіла наприклад, чи змінила профіль діяльності), то управлінські функції усього кластеру майже безболісно може взяти на себе будь-яка (майже будь-яка) інша компанія кластеру, бо загальні принципи керування структурою уніфіковані по горизонталі.
Точно такий принцип втілюється в межах НСП-Кластеру, тому «розкручений лідер» для цього не потрібен. Навіть якщо в короткостроковій чи середньостроковій перспективі така потужна реперна точка збирання західної цивілізації якими є на сьогодні Сполучені Штати Америки через поточну кризу влади яка може спричинити громадянську війну буде демонтована, НСП-Кластер вже створив свою мережу «Різоми Дельоза» в масштабах планети, і «гриби Ліберто-Кордицепси» посилені обчислюваними можливостями Штучного Інтелекту (далі - ШІ), сертифіковані блокчейн-паспортами та капіталізовані кріптовалютою, можуть згодом прорости будь-коли і будь-де по світі, в тому числі і в Ірані, і в Північній Кореї, і навіть в Китаї, та в Росії! Вміння грати в довгострокові стратегічні ігри дозволили західним соціальним інженерам на протязі 90-х років «засіяти» носіями уніфікованих протоколів НСП-Кластеру соціально-політичні ландшафти більшості країн світу, і зараз йде мова про дозрівання політичних умов які дозволять привести цих діячів до влади, (а далі, дивись процес «перепрошивання» пост-комсомольської цілком проросійської номенклатурної системи в Україні, на протязі коротких 20 років "незалежності" в модель тотальної русофобської державності «Україна 2.0.»). А вже після стабілізації владної «різоми», цілком можливо досить оперативно відновити диспетчерський функціонал адміністративного керування світовою мережею на базі українських (іранських, китайських, російських, тощо), НКО та/або інститутів наглядових рад при державних урядах країн-жертв.
***
Годі й казати, що ліволіберальний глобалістичний НСП-Кластер - це доволі епічний та надамбіційний проект! Рівень знань та чисельність галузей застосування цієї мережевої структури вражає академічністю, та стратегічним невпинним та потужним просуванням по всіх напрямках незважаючи на тимчасові тактичні поразки та відкочування на декілька кроків назад в деяких сферах застосування сил.
Ця стратегічність дуже яскраво відслідковується саме в українському кейсі.
Професійність тридцятирічного супроводу розвитку нового елітного політичного прошарку - носіїв «спор» Ліберто-Кордицепсу в Україні з боку глобалістів не може не вражати. Потужний, майже масовий, наполегливий та системний хедхантеринг емісарів Сороса з пошуку та зрощування нових «пташенят» та витискання новими «пташенятами» старої пост-комсомольської державної номенклатури на початок 2014 року вже мав ознаки лавиноподібної ланцюговій реакції! На усіх щаблях влади, на усіх рівнях вже були готові свої «мустафи найєми», «сергії лещенки» та інші подібні майбутні члени наглядових, експертних, та інших рад, які мали отримати вирішальний голос в прийнятті рішень в державному владному апараті.
Зараз, з висоти минулих років, добре видно, що допуск Віктора Януковича до Верховної влади було також навмисно вбудовано в український сценарій. Соціальна втомленість від наслідків демонтажу суверенної державності за часів Віктора Ющенко потребувала відливу, (президент Віктор Ющенко, на передодні свої других виборчих перегонів показав найнижчий результат в світі з рейтингу популярності діючого президента серед виборців – 4%). Як досвідчений рибалка не відразу тягне крупну рибину до себе, а вимотує з неї сили то підтягаючи, то відпускаючи здобич протягом певного часу, так і модератори НСП-Кластеру в випадку з В. Януковичем відпустили трохи здобич на декілька кроків назад, до природнього для нас слов'янського союзу на базі СНД. Але це відкочування вже було змодельоване саме таким чином, щоб майбутній президент на екваторі власного владного строку набув ознак концентратора значного соціального негативу.
Для наступної хвилі наступу глобалістів на українські реперні державотворчі вузли Віктор Янукович мав перевищити негатив Віктора Ющенко.
Саме тому в рукостискальний період, західні партнери так заохочували Віктора Федоровича до збільшення активів, мовляв, квиток для входу до елітного політичного світового клубу має бути виправданий відповідним рівнем статків. Віктор Федорович, нажаль, повірив… Далі історія відома, зламана авторучка на прес-конференції в Ростові в 2014 році, та зламана Україна в лютому 2022 року… Сорос і Ко повністю переграли пост-компартійну російську та українську номенклатуру в грі в довгу. Тепер маємо такий кровоточивий розлам, таку больову точку, на яку будуть ще довго тиснути усі ті наступні «партнери» які вважатимуть за потрібне викликати чергову реінкарнацію Бандери для ін’єкцій екстремізмом нашого майбутнього об’єднаного суспільства. Фінал президенства Віктора Федоровича Януковича є яскравим прикладом досконалого рівня стратегічної гри модераторів НСП-Кластеру, проти якої ще не знайдено комплексних ефективних методів боротьби серед консервативного крила політичної еліти світу.
В якості підсумка до цих спостережень, можна відмітити, що Україна на сьогодні - найуспішніший проект постструктуралістів з лаканівським базисним обґрунтуванням та поточною адміністративною активацією силами функціонерів з пулу «пташенят» гнізда Бернара-Анрі Леві в купі з Жорою (Джоржем) Соросом.
***
Постмодерн (постструктуралізм) є ідейно-філософським кодексом який описує та програмує світоглядну картину глобалізації на засадах однополярного світу. (В нашій статті "День Победы, Лакан, ЛГБТ, или Как думает Запад" ми надали обрис "волелюбного" месіанського змісту ідейного ліволіберального базису). І як ми зазначали вище, глобалізація, в свою чергу, в своєму розвитку, передбачає майбутню де-конструкцію, або переформатування суверенних, ієрархічних держав в бік уніфікованої ліво-ліберальної кластерної одиниці, яка після проростання Ліберто-Кордицепсу, буде вбудована в єдиний планетарний Наддержавний Соціально-Політичний - НСП-Кластер. Це центральний мейнстрім умовної Більдербергської групи, і усі процеси від політичних, ідеологічних, культурних, масмедійних до навіть медичних (епідеміологічних) наполегливо і поступово друкуються цією групою на соціальному «3D-принтері» саме навколо чи в зв’язку з цим глобалістичним мейнстрімом.
Зрозуміло, що кожна людина яка є носієм традиційних цінностей не зацікавлена в успіху цього процесу, тому нам має бути корисно знати що стоїть на заваді цим дельозам, гваттарі та усім іншим лаканам? Це легко побачити звернувши увагу з чим веде боротьбу глобалістична тусовка.
На заваді цього процесу стоять залишки пасіонарної енергетики (за версією теорії пасіонарного етногенезу Льва Гумельова) які свого часу сформували ядро сучасних національних держав.
Базовий догматичний каркас на якому тримаються національні держави стоїть на заваді «зшивання» НСП-Кластеру до купи на засадах новітніх ЛГБТ трендів. Необхідно повністю демонтувати ці залишки пасіонарної спадщини, тобто змінити (перепрошити, перебудувати) класичну колективну ментальність національних держав, або титульних націй держав-цивілізацій.
Найяскравішим прикладом саме такого тектонічного соціального дрейфу є нещодавня заява лідера чергового проекту з кейсу «давостських старців» – Ніколи Пашиняна, цитата:
«Місією правлячої партії є очолити і забезпечити перехід держави і народу від історичної Вірменії до реальної Вірменії, для її довгострокового та інституційного розвитку», кінець цитати.
Тобто історична Вірменія з її пасіонарною енергетикою має бути знищена!
Саме по цьому шляху пішла боротьба і з українською ідентичністю, як однією з гілок східних православних слов’ян. Майданофіли першого покоління на чолі з Віктором Ющенко ще в 2006 році заснували Інститут національної пам’яті та запустили "конвеєр" зі штампування сумнівної історичної фактології, з якої, з годом, почали «ліпити» каркас нової історичної доктрини пост-майданної «України 2.0», яка, так само як «Вірменія Пашиняна 2.0», «забезпечує перехід», тобто відмову від історичної спадщини на користь «сучасної держави», НСП-кластерного типу.
А яка одна з найперших справ була в активістів BLM в Сполучених Штатах Америки після того, як перед ними поставали на коліна носії BLM-вірусу в голові з світлим кольором шкіри? Правильно - боротьба з історичним минулим! Почалася боротьба з пам’ятниками батькам-засновникам США та іншим рабовласникам і не дуже рабовласникам з пасіонарного державотворчого історичного минулого сучасного гегемона. Для Різоми Дельоза та для Ліберто-Кордицепсу класична історична державотворча догматика, яка веде витоки від пасіонарних вибухів титульних етносів занадто тверде середовище для існування, його конче необхідно розпорошити, демонтувати і скласти знову таким чином, щоб народ втратив формуючий його базис, бо інакше процес кластерної уніфікації втрачає сенс!
Звідси перший висновок: Боротьбу з Ліберто-Кордицепсом необхідно починати з захисту класичної історичної державотворчої спадщини. За теорією великих чисел, обов’язково можна знайти в історичних документах свідчення про людину, або групу людей яка трактувала, діяла, говорила в минулих історичних періодах саме те і саме таким чином, що може поставити під сумнів хрестоматійний історичний ряд який містить класичний шкільний підручник історії, і далі вже справа техніки та фантазії ворожого соціального інженера які висновки він з цього зробить. Тому, якщо класичний каркас історичної науки пройшов випробування часом, треба докладати зусиль для його збереження без суттєвих радикальних реконструкцій, бо судячи з всього, першою мішенню з засівання спорами Ліберто-Кордицепсу політичного ландшафту держави-жертви є саме її історичний базис.
***
Демонтаж класичної стовбурової адміністративно-політичної конструкції держави-жертви це не одномоментний акт. Це процес який має свої етапи та паралельні течії, а також потребує потужної наукової бази з цілим комплексом прикладних знань в області соціології.
Нижче приводимо 12 основних напрямків діяльності модераторів НСП-Кластеру для перепрошивання класичного державного утворення з ієрархічної моделі на різоматичну модель державної організації.
1. Засівання «спорами» Ліберто-Кордицепсуполітичного ландшафту через утворення мережі чисельних злоякісних «НКО-пухлин» та «незалежних» мас-медіа на усіх центральних та регіональних рівнях держави-жертви. Насичення цих «НКО-пухлин» ураженими «спорами» Ліберто-Кордицепсу, тобто місцевими колаборантами, або елементами (бізнесменами, громадськими діячами, активістами, експертами, блогерами, «журналістами») схильними до швидкого збагачення за рахунок національних інтересів власної держави, та «прогресивними» корисними ідіотами, за звичай "авторами цифрового контенту" в Фейс-Буці, та в публічному квазі-культурному акціоністському середовищі, які відіграють роль ЛОМів (ЛГДів - лідерів громадської думки).
2. Втілення процесу розмивання монополії чинної судової влади з її класичними принципами «презумпції невинності» на квазі-судове мас-медійне середовище, яке виносить та публікує вироки без будь яких об’єктивних підстав, виключно на тлі тенденційності політичних процесів які започатковують соціальні інженери НСП-кластеру.
3. Початок процесу штучної ерозії стовбурової владної вертикалі через соціальні віруси «Боротьба з корупцією»та «Боротьба за «волю»», «Боротьба з «тоталітарним» режимом».
4. Далі (або паралельно) здобрення міфів «легкого, райського буття» в "прогресивному" західному світі в парадигмі «суспільства споживання», через агресивну західну культурну (скоріше квазі-культурну) експансію, під гаслом «Боротьба за соціальну справедливість», та заохочення процесів які посилюють прагнення носіїв «спор» Ліберто-Кордицепсу до прийняття їх в «елітарні» західні клуби в коло рукостискальних.
5. Формування образу ворогів які стоять на заваді «прогресивного» розвитку суспільства держави-жертви, їх маргіналізація та демонізація. Це зазвичай ТОП-політики які протидіють зрощуванню Ліберто-Кордицепсівз державною системою, яких за звичай безпідставно звинувачують в корупції, національні силові правоохоронні структури, активісти-антиглобалісти та сусідні держави - впливові регіональні політичні гравці, які чинять опір експансії НСП-Кластеру.
Треба в цьому місті сказати, що ворогом можуть назначити будь-кого, навіть місцевих лібералів, чи цілком кров від крові, плоть від плоті ліволіберального тренду - екоактивістів. Чим займаються що проповідують ці люди не має суттєвого значення (колишня зірка ліволібералів Гретта Тумберг не дасть збрехати). Головне наскільки сильно відгукнеться схильний до маніпуляційного впливу прошарок соціуму держави-жертви на акумуляцію енергії ненависті до цих "ворогів", бо головним для модераторів НСП-Кластеру є не ідейна наповненість ситуаційних "партнерів", а розшарування, роз'єднання суспільства держави-жертви по найбільшому переліку напрямків.
6. Формування екстремістського ядра на базі членів футбольних фан-клубів та інших промілітаристських угрупувань, які в майбутньому, після перезавантаження влади, мають інтегруватися в силові структури та «перезаквасити» силовиків під нову історично-ідеологічну доктрину.
7. Пошук, створення нових, фінансове та прозахідне статусне заохочення квазі-церковних, неоязицьких (нео-поганцевих) угруповань, які в майбутньому мають утворити релігійне та/або містичне обґрунтування процесів різоматизації державної вертикалі держави-жертви.
8. Пошук в наукових та університетських колах схильних до співпраці авторитетних та не дуже авторитетних фахівців та їх об’єднання в клуби за інтересами по відтворенню альтернативної історії державності держави-жертви. В майбутньому ці люди будуть керувати модерацією нової історичної канви держави-жертви.
9. Активне закабалення держави-жертви зовнішніми боргами та інша низка економічних механізмів які мають працювати на зменшення економічного росту (послаблення економічного суверенітету)та на стагнацію незалежного національного виробництва, включно з поступовою анексією ліквідних національних галузей економіки на користь глобальних корпорацій, та анексією Національного банку через всівання в структуру адміністрації Нацбанку місцевих агентів впливу НСП-кластеру.
10. «Реформи» середньої та вищої освіти в бік масового соціального щеплення з принципами кліпового (шаблонного, фрагментованого, емоційного, не системного)мислення, через придушення здатності учнів та студентів держави-жертви до глибокого аналізу. Придушення здатності до побудови логічних багатокрокових висновків. Придушення здатності до систематичної критичної ревізії особистої міфології індивідууму.
11. Заохочення усіх процесів пов’язаних з фрагментацією суспільства, послаблення усіх інтеграційних зв’язків в середині держави-жертви, крім одного - стимулювання інтеграції навколо ненависті до назначених модераторами НСП-Кластерувнутрішніх та зовнішніх ворогів (див. П.5).
12. Поступовий демонтаж будь-яких догматичних засад на яких розвивався до цього часу державо-утворюючий етнос (титульна нація) держави-жертви на користь матриці Суспільства споживання. Насамперед в цьому контексті, під ударом знаходиться інститут національної родини і все що з нею пов’язано: роль жінки в родині та в суспільстві, роль чоловіків, СНІД-тематика (сексуальна освіта), насильство в сім’ї, гендерна ідеологія, ЛГБТ - тренди, ювенальна юстиція, ігрова індустрія, віртуальні казино, наркотики та таке інше. Цей перелік включає в себе інструменти які використовують для демонтажу та/або для деформації родинних зв’язків.
До чого усі ці зусилля мають привести? Увесь цей комплекс заходів націлений на одне - створення корисних умов для зростання Ліберто-Кордицепсів на стовбурі держави-жертви. Як і звичайним грибам для росту потрібна підвищена вологість та помірні температурні режими, тобто корисне середовище, так і для Ліберто-Кордицепсу потрібна низка певних соціальних умов за якими він може розвиватися більш-менш інтенсивна.
А яка кінцева мета усього процесу?
Утворення нового соціального поля в державі-жертві, де люди матимуть розріджену змінену колективну ментальність, яка буде сприяти інтеграції нової державної кластерної одиниці в глобальний НСП-Кластер з попутнім розграбуванням модераторами НСП-Кластеру національного багатства та усуненням пасіонарного конкурента зі світових ринків.
***
Підсумовуючи весь текст цієї програмної статті, треба спробувати надати рецепт протидії НСП-Кластеру, та «носіям спор» Ліберто-Кордицепсу - майданофілам.
Оскільки боротьбу проти нас ведуть структуровані в цілу низку науково-дослідних інститутів професійні соціальні інженери Заходу, тобто робота носить системний характер та базується на наукових дослідженнях та соціальних експериментах, першим кроком необхідно розпочати роботу по створенню мережі подібних науково-дослідних інституцій по всій країні, відкрити відповідні факультети в університетах для розробки системних, академічних заходів боротьби з неоліберальним впливом з боку модераторів НСП-Кластеру.
За основу боротьби, треба брати ці 12 пунктів робити модераторів НСП-Кластеру на нашому напрямку в приблизно наступній конотації.
1 - На зусилля створювати мережу агентів впливу, має бути розбудована системна державна політика фільтраційної протидії такому зовнішнього впливу з посиленням адміністративної та кримінальної відповідальності за дії, які націлені на повалення чинного державного ладу через зовнішній вплив шляхом поступової ерозії державної системи агентами впливу Заходу.
2 - На процес поступової підміни судової гілки влади «незалежними» мас-медійними квазі-судовими структурами треба відповісти посилення відповідальності за наклеп, багатомільйонними штрафами та анулюванням ліцензії офіційного верифікованого ЗМІ. Треба розробити систему автоматичного цілодобового моніторингу та фільтрації масмедійного поля, інтернет середовища, соціальних мереж за допомогою про-національного Штучного Інтелекту, розробленого за алгоритмами мислення на принципах консервативної ментальності на предмет виявлення та придушення поширення потенційно небезпечного антидержавного контенту.
3 – Наративи повалення чинного державного ладу закамуфльовані під тренди на кшталт «Боротьби з корупцією» мають бути купійовані максимальною прозорістю статків чиновників, підвищеною відповідальністю посадовців за корупційні дії. В свою чергу доведені через суд наклепи на державних посадовців мають каратися багатолітнім позбавленням волі, як дії, пов’язані з намірами повалення законного конституційного ладу.
Купіювання течій в тренді «Боротьби за волю» має починатися з середніх класів середньосвітової школи, з введення курсу уроків про основні принципи правового державотворення, з тлумаченням засад існування державної системи, розподіл права на застосування законного насильства та інші важливі речі, для розуміння принципів життя державної системи та її взаємодії з громадянином. Крім того, потрібен один або декілька предметів соціологічного напрямку з вивчанням загальних принципів маніпулювання громадською думкою на користь тих, хто працює на повалення стовбурової організації державної системи.
А ще, в суспільстві треба дозовано, обережно, без надлишкового тиску втілювати принципи тлумачення терміну «Воля» з точки зору традиційних релігій як стан душі в Господі в незалежності від зовнішніх життєвих обставин.
4 - Соціальна несправедливість повинна нівелюватися розробкою та масштабною соціальною рекламою «Соціальних ліфтів», розширенням можливості молоді реалізуватися в професійній якості в незалежності від стартового соціального статусу.
Стимулюванням, заохоченням та фінансовою та усіма іншими видами підтримки самозайнятості.
Важливою складовою в розрізі боротьби з «соціальною квазі-несправедливістю» має бути боротьба з прихованою західною рекламою принципів Суспільства споживання: «мінімум, або нічого не роблю і максимум маю». Пропаганда праці як головного джерела статків також повинна запроваджуватися з середньо-загальної школи.
Це запровадження має проходити на тлі зусиль соціальної маргіналізації ігрової сфери, тоталізаторів, гри на біржах, та інших феноменів легкого та швидкого збагачення. Боротьба з ігроманією має йти на такому самому рівні як боротьба з нікотиновою, наркотичною та алкогольною залежністю.
Що стосується міфологічної ідеалізації західних «елітарних» інституцій, потрібна масштабна антиреклама заснована на чисельних фактах низького морального та інтелектуального рівня багатьох «членів», «перів», «фінансових акул» та таке інше західного світу.
Фльор елітарності має бути суттєво розбавлений негативною конотацією усього «прогресивного» «західного». Ця праця потребує створення відповідного фахового наукового середовища з вивчення феномену англосаксонської «винятковості» та побудови системної роботи по нівелюванню цього феномену в очах молоді та активних прошарків суспільства.
5 – Боротьба з примітивною логікою ворогоїзації кого б то не було, повинна вибудовуватися на засадах православного християнського відношення до супротивника. Поки супротивник сильний – воюй з ним. Як впаде, яви милість йому - полікуй, накорми та напої його.
6 – Треба розуміти що не тільки футбольний фанатський рух має бути під щільним контролем відповідних силових структур, кожне угрупування молоді і не дуже молоді навколо нео-язицької страти, навколо наці-руху, навколо підліткових неформальних об’єднань за територіальним принципом, неформальні бійцівські клуби та змагання, підліткові інтернет-об’єднання та ціла низка інших течій які потенційно здатні бути середовищем для вербування емісарами НСП-Кластеру в склад вороже налаштованих до діючого державного ладу підпільних пара-мілітарних діячів. Це знов таки, як кажуть, система автоматичного моніторингу за допомогою ШІ, аналізу та фільтрації вам в допомогу.
7 – Що стосується релігійної тематики, то це чи не найефективніше середовище по насадженню антидержавних наративів якщо мова йде про католицьку церкву, її виплодок пекла – УГКЦ (уніатів), суттєвий пул протестантських течій, та багато інших. Це важка чутлива тема, яка потребує високопрофесійних фахівців по кожному напрямку. Знов і знов, тільки системні методи постійного моніторингу за публічною діяльністю лідерів цих релігійних рухів здатна вчасно «бачити» загрозу та відповідним чином реагувати.
8 – Взагалі університетський вчений та педагогічний прошарок який в своїй більшості ще з ломоносовських часів запрограмований на надлишкове шанування Західної наукової страти, це окрема тема великої роботи. Ця робота ускладнена глибокою інтеграцією національної наукової системи в міжнародну, в якій домінує англо-саксонська ліберальна ідеологічна течія. Яким чином перепрошити, перезаквасити це університетське середовище готових рецептів немає, але переоцінити значення впливу цих агентів ліберального типу мислення на найактивнішу частину національного суспільства – студентів, важко. Надто важко! Потрібен науково-дослідний академічний підхід до цієї проблеми.
9 – По економічному суверенітету в цілому все зрозуміло але від цього завдання не є менш епічним. В умовах глибокого занурення національної економіки в глобалістичні світові, біржові, фінансові, міждержавні і наддержавні інституції – побудова протекціоністської самодостатньої ефективної національної економіки та ефективної системної державної політики в цій темі є надскладним завданням. Бо мають бути, якщо дещо перефразувати відомий вислів, "І вівці ситі і вовки цілі".
За класикою, наступна низка заходів це загальне місце вже багато десятирічь: максимальні зусилля по імпортозаміщенню, системна освітня робота по профтехнічній освіті, пропагуванні престижу робочих спеціальностей, масштабна роботизація та застосування національного ШІ в промисловості, підвищення продуктивності праці, захист Національного банку від західного впливу на монетарну та інші складові внутрішньої фінансової політики, максимально можливе згортання будь-яких зовнішніх запозичень, мінімізація вкладень в фінансові та комерційні структури країн які проводять ворожу політику відносно нас, підтримка системоутворюючих підприємств які формують соціальне поле та супутнє кластерне підприємницьке середовище.
10 – З огляду на слова Отто фон Бісмарка, що війни виграють не полководці, а шкільні вчителі та священики, зважаючи на те, що з 2014 року почалася тотальна війна з Заходом і це надовго, (на десятиріччя), важко переоцінити важливість жорсткої боротьби з елементами західного впливу в національній середній та Вищій освіті.
Цей напрямок потребує ретельного аналізу на предмет актуальних сучасних трендів в області актуальної фахової орієнтації. Так, шкільна програма СРСР в цілому світі визнається як найуспішніша та ефективна, але СРСР вже майже 40 років як немає. І світ інший і ментальність наших дітей інша. Тому неможна шкільну програму 80-х років минулого століття бездумно клонувати в поточну шкільну програму. Адаптація конче потрібна, причому з огляду на те що війна з Заходом це надовго, крім закладення засад актуальної сучасної профорієнтації, шкільна програма в значній мірі повинна нести в собі низку важливих наративів з профілактики елементів неоліберальної ідеології.
11 – Боротьба з фрагментацією суспільства це актуальний але надважкий напрямок роботи. Фрагментація суспільства це нажаль еволюційний процес пов'язаний з зануренням пересічної людини в соцмережеву страту та у віртуальні соціальні ігри і пропагандистської активності в медійному полі для запобіганню атомізації суспільства недостатньо. Потрібна сильна альтернатива віртуальному буттю пересічної людини, бо людина поступово мігрує в соцмережевий анабіоз, і це перспектива двох-чотирьох поколінь на шляху до скочування існування людства до формату який зображено в популярному фільмі, нажаль захворілих на соціальний вірус трансгендеризму, братів Вачовськи - «Матриці». Атомізація соціуму це логічне подовження Суспільства споживання. Чаілдфрі, евтаназія, фемінізм і далі аж до ЛГБТіК та педофілії - це все симптоми атомізації які є витоками Суспільства споживання. Соцмережеві технології значно стимулюють ці процеси. Цей напрямок також потребує системного наукового дослідження на предмет протидії.
12 – Стійка традицією родина – це єдине що може на 100% відсотків захистити нас від знищення та розпаду. Але як мало ми маємо міцних родин на сьогодні! Окрема і велика тема для дослідження аналізу і розробки низки профілактичних заходів по зміцненню цієї Головної клітини суверенної держави.
Роботи багато, панове, але хоч очі і бояться, а руки мають робити. Господь Бог наш Ісус Христос та системний підхід до кожного з цих 12 напрямків роботи нам усім на допомогу.
Світла седмиця 2024 року.
